Марія зцілює

1968 року, 13 вересня, сталося одне з істинно пам’ятних, явних і видимих зцілень на “Марусі”. Ця історія облетіла вісткою усю країну. Про неї пам’ятають і переказують наймолодшому поколінню. Навіть паломники зі східних областей у розмові з місцевими жителями розпитують про це.

– Одного разу до мене підійшла жінка і запитала: ”А ви знаєте, тут колись хлопчик-каліка почав ходити, кажуть, він десь з тутешніх сіл і тут живуть його батьки”.” Я не витримала, розплакалася – це ж про мого сина, – розповідає мати цієї дитини, зараз дорослого чоловіка, Ганна Єсип і далі плаче …

П’ятирічний син Іван, сьомий у сім’ї, несподівано перестав володіти лівою ногою. Вона абсолютно не розгиналася. Сім’я Єсипів із с. Середкевичів жила бідно, тому відвезти сина до лікарні просто не було можливості. Чотири місяці, з травня до вересня, Іван призвичаївся і стрибав на одній нозі.

Та не могли примиритися батьки.
13 вересня Ганна взяла п’ятирічного Івана (мати з сином на фото, 2007 р.) на плечі, а меншого трьохрічного за руку і з останньою надією понесла “до Кубачихи” Усю дорогу жінка не переставала схлипувати. А дитина, обійнявши її за плечі, лагідно гладила по голові. Від того материн плач ще більше перетворювався у голосні здригання.

у рік чергових атеїстичних заборон людей біля джерела було небагато. Спочатку молилися біля каплиці. Іванко, підстрибуючи на одній нозі, ставив свічки на високому, як
дл mrc1я дитини, підсвічнику.

Після молитви перед каплицею – молитви такої, якій нема відмови, зійшли вниз до джерела. Спочатку мати помила меншого сина, потім Івана. І вже хотіла садити його на край кринички, щоб брати на плечі – а він не сідає! Вискочив з води і побіг.

– Я себе не пам’ятала. Не пам’ятаю і сьогодні, як я прийшла додому, – говорить мати. Більше пригадує сам Іван Єсип:

– Люди тоді усі кругом замовкли, ніби оніміли … А коли я прибіг до хати, наскочив на батькові плечі ззаду і закрив йому очі. Він перераховував імена своїх дітей але мого не називав. Коли я сказав, що це Іван, він здивувався, мовляв, а де ж мама? “Десь там
іде:’ – відповів я. ”А ти як прийшов?” – запитав тато і, напів-обернувшись, глянув на мене і … знепритомнів.

А у 1990 році на празник Положення Пояса Богородиці Іван з дружиною був присутній на святковій Літургії у Заглині, бо з того часу намагається не пропустити жодного празника на “Марусі’: каже: “Я там маю бути … ” Часто в цей день до каплиці люди дарують ікони, серед них і написані народними художниками.

Так невипадково вийшло, що подружжя Єсипів стояло близько до священиків, коли якісь люди подали пастирям образ. Сказали, що він написаний на честь зцілення хлопчика-каліки зі Середкевич, свідком якого колись був народний маляр. Іван не витримав, розплакався і відійшов, за ним побігла дружина. Тому довгі роки він навіть не

бmrc2ачив того образа, бо у каплиці завжди багато людей і неможливо доступити близько до іконостасу. Цю картину можна побачити у каплиці (на фото), вона стала центральним образом над престолом. На картині з долонь Пречистої, з-під Її ніг потоком чистої водяної стихії витікає доброта і щедрість – свята вода, для якої
немає невиліковної хвороби. Тече річкою Марусею по Розточанських землях. Перед Богоматір’ю на колінах стоїть хлопчик.
А зверху ангели тримають у руках каплицю Богородиці. І усе це на фоні лісів Заглини. Помітно, що картина-образ створена простим народним стилем, але вона цінна саме своєю передісторією, символічністю.

Ще одна пам’ятка про даровану Богородицею ласку родині Єсипів є в Середкевичах, на горбочку, де стоїть їхня хата. На початку ХХІ століття батьки Івана поставили на подвір’ї фігуру Богородиці. За всіляку поміч, що дарувала Вона роками цій сім’ї.

Та є в цій історії ще один важливий момент. У Єсипів з покоління в покоління завжди був звичай молитися усією сім’єю. “Тільки той, хто спробував, знає різницю між молитвою особистою і молитвою колективною, дружною, сімейною – хором. Це особливе відчуття:’ – говорить Іван. А ще мати Івана завжди замість колискових співала дітям релігійні молитви, а їм так це подобалось,  що діти хором підспівували. Такі вечірні співи стали традицією для Єсипів. Та найчастіше вони співали: “Пресвятая Богородице, спаси нас … “