Діліться здоров’ям з іншими

2005 року Степан Савчак, вчитель музики середньої школи с. Замок, відчув особливе загострення виразки шлунку, до цього додалася і хвороба жовчного міхура. Невелика вчительська зарплата повністю викладалася на прилавки аптек в обмін на дорогі ліки.
А результату, тим не менше, не відчував. Дорога якраз стелилася у Трускавець, де Степан Онуфрійович проходив курси підвищення кваліфікації. З надією використовував момент, думав, мінеральна вода Трускавця допоможе. Чи тому, що вживав її без нагляду лікаря, чи це вже та стадія виразки, коли, як кажуть пізно пити і боржомі, він повернувся додому з тим, з чим і поїхав – ніякого полегшення.

Сам чоловік виріс в околицях Монастирка, тому про джерело добре знав, часто відвідував, ще дитиною бігав туди. Та якось не задумувався, що воду цю треба вживати систематично.

При нашій розмові Степан Онуфрійович раптом ніяково замовкає і переводить розмову … Не хоче говорити того, у що мало хто повірить. Тільки силою вмовлянь вдалося дізнатися, що одного разу йому приснився сон. Пам’ятає, що хтось у сні говорив йому негайно їхати до Святого джерела Пречистої Діви Марії. А ще чув
чийсь крик.

Поїхав одразу зранку. Не знає, як це пояснити, але там інтуїтивно відчув, чий це був крик і що буде вдома. Справді, в хаті його чекала біда і сімейна драма. Після такого потрясіння біля джерела почав їздити до нього як тільки звільнялася вільна хвилинка і
з’ являлося почуття потреби у присутності на цьому святому місці. Завжди пив воду і якось не помітив, аж спам’ятався, що давно вже не бував у лікаря. Та потреби вже не було.

Почуває себе добре і впевнений, що допомогла тільки “Маруся”. Не знає свого медичного висновку і сьогодні – не хоче зайвий раз іти в лікарню чи поліклініку. А у селі і на роботі усі знають: щонеділі Степан Онуфрійович їздить у Заглину до джерела.

А тут одного разу вчитель дізнався, що його сусідка онкохвора. Лікарі вже виписали її з лікарні додому, жити, казали, буде не більше трьох діб. А невістка хворої починала білити хату, готувалися  до неминучого. Степан Онуфрійович тут же запріг коня, поїхав до лісу по воду. Привіз її жінці, коли та вже не вставала з ліжка.
Пила воду ще того дня, вночі, а на ранок … звелася з постелі.

Життя продовжилось. Як джерельною водою можна вилікува-

ти рак – лікарі дивуються і досі.