Вода й земля злилися воєдино

ist_dzherela4Багато років назад другокласник Замківської середньої школи необережно застудився i захворiв. Що й казати, вiд його рідної Заглини до школи у Замок треба долати 4-5 кiлометри лiсовими дорогами пiшки.

Температура висока, в головi паморочиться, кашель розпирає груди. Так хочеться зipватися з лiжка i робити свої звичнi дитячi пустотливi справи, i вже навіть крiзь снігові замети iти до школи. Але загальна слабкiсть не дає пiдвестися. А мама, змушена таки iти на роботу, з жалем відриваєтъся вiд дитини i, переступивши порiг, обiцяє якнайшвидше впоратись та ще раз наказує не вставати з лiжка.

І хоч Славко був дитиною помipно спокiйною та по можливостi чемною, того разу мами не послухав. Досить лежати i пити цi недобрi лiки! Дитячою уявою нафантазував собi, що вилікується тiльки тоді, коли пiде до свого улюбленого джерела, принесе води i буде й пити.

Серед лiсу по бiлому снігу крадькома пролiг дитячий слiд … Спочатку в один бiк, потiм в інший. І хоч маленькi нiжки плутались i без того – вiд глибокого снігу та слабкостi, назад малий вперто ніс перед собою ще й трьохлiтрову банку води. Так мiцно притис її до себе, що вона практично примерзла до пальто. А вдома тiшився до нестями – i мама не дiзнається, що виходив з дому, i таки зробив задумане.

А закiнчилася ця icторiя цiлком очевидно – наступного дня Ярослав пiшов до школи. Здоровим. Залишивши вдома недопиту воду та безмежний мамин подив.

у 2003 рist_dzherela5оцi отець Я. Кунинець разом з Ярославом, тодi вже заступником мера м. Рави-Руської, спільно вiдвiдали одне з вiдомих паломницьких мicць України, де також тече цiлюще джерело. А чому би i в нас, у Монастирку на “Mapyci” не зробити так само або й краще: окремо басейн для купелю, поставити фiгуру Богородиці, викласти майданчик плиткою? .. – одночасно виникла думка в обох. Захопившись ідеєю, з благословення отця Я. Кунинця, Ярослав Надяк узяв вiдпустку та, вiдклавши клопоти у мicькiй радi, почав реконструкцiю Джерела Марії. У святий куточок в рiдному селi з радicтю вкладав i свiй час, i працю, i власнi кошти. Робота планувалася згiдно з канонiчними принципами християнства. Було замовлено вiдповiдну скульптуру Матері Божої. Особливу пiдтримку і схвалення у населення отримала iдея будiвництва басейну. Щоби паломники могли, з одного боку, без застережень напитися чистої святої води, з iншого – омити тiло, не осквернивши воду для пиття.

Невеличкий басейн – купель було вимурувано пропорційно навпроти джерела. Проходячи у молитовнiй покорi по його периметру, люди щоразу поставали перед бiлоснiжним обличчям Богородичної мармурової постатi.

Усе стало зрозумiлим якось само собою. Вiдвiдувачi самі, нiби натхнені згори, одразу пройнялися новим способом молитви до Ботоматері. Багато почали робити собi постанови пройти три, дев’ять, дванадцять кругів по водi з молитвою – щоб одужати, очиститись, набратися сили. Слiд зазначити, що вода джерела у будь-яку пору
року однаково холодна, крижана. Для всіх стало зрозумiлим, що непристойно лягати у воду будь-як, а треба мати довгу сорочку, що треба заздалегiдь готуватися до входу у басейн i пiдiбрати відповідне вбрання. Так зародився своєрідний обряд ходження по водi.

А будiвельно-реставрацiйнi роботи розпочиналися влiтку. До празника Положення дорогоцiннorо Пояса Пресвятої Богородицi залишалося не так багато часу. А так хотілося встигнути. І знову ж, як i колись, охочих долучитися до роботи не довелося шукати. Бути причетним до реставрації святинi хотіли yci. І не було рiзницi – школяр,
посадовець чи священик – yci однаково закочували рукава, одягали спецодяг, на рiвних
носили пicок i горнули лопатами. Сама собою зрозумiла вiдповiдальнicть i дисциплiна через три мicяцi l3 вересня привела тисячi прочан вже вимощеними лicовими дорогами до джерела, а вiд його кринички пiдняла їx до каплицi новими сходами. Чергове духовне та емоцiйне пiднесення пережили парафiяни тодi, в день празника-2003, коли над каплицею джерельної кринички у присутностi кiлькох тисяч вiрян встановлювали хрест.ist_dzherela6
Те, що впоралися за три мicяцi, стало очевидним пiдтвердженням того, що Бог вiд початку благословив цю справу. А у вересні 2006-го року у підніжжі вже нової бронзової фігури Богоматері були вмуровані грудки Страсної землі, привезені Я. Надяком з Храму Гробу Господнього. Завдяки цьому, паломники в Заглині можуть не тільки набрати освяченої самою Богоматір’ю води, а й доторкнутися до землі, освяченої кров’ю Її Сина.

 

У 1992 році відбулася перша місія в Заглині. В ній брали участь священики та ченці з Львівської провінції ЧНІ та гості з Канади на чолі з о. Вієнчуком, вікарієм Йорктонської провінції ЧНІ.

А відколи джерело Пречистої зазнало реставрації, місії і     прощі почастішали. Травень 2006-го від- значився для Святого джерела молодіжною прощею, організованою Єрм. Чину Найсвятішого Ізбавителя Петром Салом . А також великою архиєрейською Літургією, присвяченою Дню матері, за участю Архієпископа Львівського Кир Ігоря Возняка та Екзарха Донецько- Харківського Степана Менька. Проща настільки захопила людей, що в наступні роки стала традиційною. Практика показує, що прощі, мандрівки є дієві способи роботи з молоддю. Тому обраний отцем Петром Салом ЧНІ спосіб привести молодь до Заглини через прощі є справді актуальним, тим більше, що Заглинський центр – молодіжний.

Коли серед лісу лунає монаший спів, священики проводять сповідь – це  особливе очищення. Адже одночасно люди приймають Тіло і Кров Христову та омиваються у святій воді. Бо саме Кров і Вода були вилиті з Серця  Ісусового, як цілюще джерело милocepдя.

Не буде надто сміливим, а швидше правдивим, висловлювання, що і
традиційні травневі пісні до Богоматері – маївки – найтепліше лунають також у За-
глинському куточку.